Велопробіг «Стежками партизанської слави»

         8 травня учні 7-8 класу здійснили Велопробіг «Стежками партизанської слави». Поклали квіти до пам'ятників та відвідали військову частину на     території якої під час війни знаходилась підпіьна організація "Іскра". 

«Іскра» у Ніжиловицькому лісництві (за архівними документами) була створена в листопаді 1941 року з ініціативи лісничого Семена Давидовича Варницького. Паралельно в селі діяла підпільна комсомольсько-молодіжна група на чолі з Денисом Яковичем Семененком. У грудні 1941 року вона влилася до складу підпільної організації Варницького. Її діяльність виходила далеко за межі Макарівщини. «Іскра» встановила зв'язки з підпільниками Києва, Бородянки, Тетерева, Фасової, Бишева, Коростишева, Радомишля, Малина. Семен Давидович особисто відвідував ці населені пункти або через зв'язкову Ганну Іванівну Сопленко передавав необхідну інформацію. 
Лісничий набирав робочу силу для розчистки лісу, заготівлі дров та виконання інших робіт. Тож йому і його робітникам німецькими властями були видані спеціальні перепустки, які давали право пересуватися по району. Неодноразово лісництво відвідували майбутні керівники партизанських загонів Київського з'єднання Іван Хитриченко, Микита Палій, Петро Перевертун, Олександр Білявцев, Микола Колос, Олександр Шохін, Микола Єрмаченко, Броніслав Башинський та інші. Вже цей факт свідчить про широку діяльність Ніжиловицького підпілля. Люди, які приходили в місництво «Пеньки» ніби в службових справах, насправді зустрічалися з керівником підпілля. 
За наказом Семена Давидовича в червні 1942 року член «Іскри» Демид Цибенко влаштувався у Ніжиловицьку німецьку управу фінагентом по селах Ніжиловичі, Борівка, Комарівка, Садки та Шнурів Ліс. Невдовзі у цих населених пунктах було створено підпільні групи. Їх члени збирали зброю і передавали Варницькому, а він — у партизанський загін. Підпільники проводили велику агітаційну роботу серед населення, розповсюджували листівки та зведення. Інформбюро, які писали від руки Людмила Варницька та Лідія Манкевич. А розповсюджували їх Д.І. Цибенко, Г.І. Сопленко та Г.С.Цибенко. 
Із спогадів підпільника «Іскри» І.І. Глущенка: «...Наша група зібрала понад п’ятдесят гвинтівок, два пістолети, ручні кулемети, сотні патронів, гранати, два ящика вибухівки. Все це відправили у партизанський загін. Я вісім разів брав участь в операціях по пошкодженню німецького кабельного зв'язку Берлін-Вінниця-Київ. Наприкінці 1942 року підпільна організація нараховувала більше ЗО членів». 
Жодного дня не було без боротьби. Месники не раз приводили окупантів у стан розгубленості, коли в один і той же час у різних селах району горіли молотарки, трактори, злітали в повітря мости, не діяв телефонний кабельний зв'язок фронт-Берлін, знищували продовольчі бази й склади зброї. «Іскра» була базою для мужніх людей, яких переправляли у партизанські загони. Наприклад, у травні 1943 року, коли на Київщині почалися повальні каральні операції проти народних месників, група Київського територіального підпілля у кількості двадцять дві особи на чолі з Олександром Васильовичем Шохіним була переправлена через «Іскру» в партизанській загін П.І. Перевертуна. 
Близько 635 днів діяла «Іскра» в тилу ворога. Майже два роки підпільники ризикували життям, ходили над прірвою смерті, наближаючи день визволення рідного краю від загарбників. У травні 1943 року іскрівці Коля Зубченко, Дмитро Коваленко, Демид Цибенко, Іван Глущенко, Порфирій Терещук, Микола Федоренко, Іван Цибенко пішли в партизанський загін, а більшість членів Ніжиловицької підпільної організації залишались з С.Д. Варницьким. 
З липня 1943 року лісництво «Пеньки» оточили карателі. Членів підпілля і всіх жителів, що мешкали там, фашисти захопили і стратили. 
Члени «Іскри» (згідно архівних документів): 
Варницький Семен Давидович — командир (закатований фашистами); 
Бикоріз Антоніна Кіндратівна; 
Бикоріз Євгенія Павлівна; 
Варницький Володимир Семенович (закатований фашистами); 
Варницька Людмила Семенівна (закатована фашистами); 
Варницька Марія Іванівна (закатована фашистами); 
Валовий Іван з с. Шнурів Ліс (закатований фашистами); 
Глущенко Іван Іванович; 
Зубченко Микола Євдокимович (закатований фашистами в Чехії 17 лютого 1945 року);
Коваленко Дмитро Кіндратович (загинув на фронті);
Манкевич Лідія Іванівна; 
Семененко Денис Якович (закатований фашистами); 
Сопленко Ганна Іванівна (закатована фашистами); 
Скурінєвський Іван Карпович (закатований фашистами); 
Старов Віктор Юхимович (закатований фашистами); 
Терещук Порфирій Микитович (закатований фашистами); 
Федоренко Микола Мойсейович (загинув у бою з карателями); 
Цибенко Гаврило Степанович (закатований фашистами); 
Цибенко Демид Іванович; 
Цибенко Іван Миронович.